Меланхолічне кохання села Василівка
Одна з легенд, про Миколу Давидова та Ганну Бурдзункевич вклала в себе всю гореч і меланхолію кохання. У ній переповідається про те, чому тамтешній поміщик-красень і здоровань Микола Давидов так ніколи не одружився, яка пристрасть до непевного холостятського життя бурлила в ньому.
Неподалік у степовій Василівці ( по іншому Бурдзунковці) жила поміщиться сім`я ляхів Бурзункевичів. Кращі вітальні Єлисаветграда, Олександрії, Одеси та Києва прикрашали польське жінотство Бурдзункевичів.
Про вишукану вроду доньки цього поміщика будували в краї легенди. Отож і натоптували до Василівки женихи різного ґатунку з усеньких країв Херсоньщени та Катеринославщини: добиватися прихильності шляхетної красуні.
Закінчивши навчання в Одеській чоловічій гімназії повернувся додому й Микола Давидов, за наполяганнями батька він мав стати військовим та раптом випадок привів його в гостинний дім Бурдзункевичів.
Не знав і не здогадувався випускник гімназі які фатальні наслідки матиме його безтурботна, парубоцька мандрівка. Може й не поїхав би. Захопитися юною кралею-панною він був першим у ряду залицяльників її кокетливого серця. Але кохання скромного вчорашнього гімназиста виявилося всепоглинаючим і не контрольованим.
Своїм батькам він невдовзі повідомив: « Іншої пари мені не шукайте, моє серце зайняте панною.» Але невдовзі юна Бурдзункевичка потай серед ночі втекла із гвардійським офіцером з рідної Василівки. Офіцер погравшись досхочу закоханою у нього панною, так само серед темної ночі залишив її в якомусь випадковому пристанищі на одинці, знехтувавши її шляхетністю та такою ж чарівністю.
Раптом прокинувшись у прохолодній постелі усвідомивши, що її підступно покинувши, юна Бурдзункевичка недовго розмірковувала й на бильці подорожнього ліжка прийняла смерть. Невтішних батьків тут же викликали з переполошеної Василівки, а коли поїзд з домовиною прийшов на станцію Куцівку, то зустрічав його серед інших і юний Давидов, який подейкують, встелив квітами увесь маршрут від станції до села Василіки. З тих пір свою любов він вкладав лише в Дендропарк, в знак прихильності до юної леді. Ця легенда про кохання та втрату залишає незабутній слід в історії села. Вона нагадує про потужну силу почуттів і меланхолію кохання, що колись побутували на наших краях і як результат, всю свою невикористану любов, юний Давидов вклав у побудову такого чудового парку що й до нині радує нас своєю красою.
