Легенда «Обличчя з плескатого каменю»
Віддавна, на далекій території сивих степів, де небо зливалося з землею і вітер шепотів та розносив відголоси минулих епох, де існує і до тепер унікальна історико-археологічна пам'ятка – Обличчя з плескатого каменю. Це таємниче дійство наскального мистецтва, виготовлене рукою давніх народів, стало значущим пластом в первісній історії та культурі цієї землі.
Зображене на камені обличчя представляло собою виразну витонченість та символіку давніх племен. Вони вірили в Тенгрі, бога неба, який захищав їх від смерті і злих духів, дарував військову та мисливську удачу, і був покровителем сім'ї та домашнього вогнища.
Цей бог, який належав до найдавніших міфологічних персонажів народів центральної Азії, об'єднував у собі таїнство неба і землі. Тегріанство, сукупність язичницьких вірувань народів Степу, включаючи Скіфів, Монголів, Тюрків і Слов'ян, віддавало шану цьому величному божеству.
З кожним роком історія цієї стародавньої релігії залишалася живою на цьому камені, вік якого оцінювався у 700-800 років. Розмірні 47 на 37 см дозволяли відчути всю велич бога Тенгрі, який, за віруваннями, створив рослини і зміг оволодіти буревієм.
Неподалік від зображення бога Тенгрі виявлялося ще одне чудо - тамга. Це був найдавніший письмовий знак, залишений кочовими племенами. Тарак-тамга, родовий знак династії гінеї, використовується і до нині Кримськими татарами як національний символ. Зображення тарак-тамги зустрічалось на монетах і навіть фресках бахчисарайського палацу.
Цей таємничий знак був прообразом герба, печатки і навіть особистого підпису. Він нагадував про минуле, про те, як монголо-татари покорювали землі, що нині належать Кіровоградській області, в складі Золотої Орди та інших владних утворень.
Поза зображенням Тенгрі і тарак-тамгою, на цих просторах природи та давньої історії збереглися жертовні камені та кам'яні жертовники, свідчачи про давні обряди і ритуали, які тут відбувалися.
Ця історія про кам'яний образ, який віддзеркалював спокій та мудрість, а також про таємницю Тенгрі, яка збереглася у камені і пізніше у серцях людей, стала справжньою скарбницею спадкування і культури тих, хто був прив'язаний до цих земель і вірувань минулих поколінь.
