Від Харкова до Вільшанки: шлях до нової точки опори
Коли над Харковом почали вибухати снаряди, Галина Горькова з жахом спостерігала, як місто, що стало для неї рідним, де вона працювала, будувала плани та зустрічала світанки, раптово перетворилося на зону небезпеки. Довго вагалася, однак прийняла непросте, але глибоко особисте рішення – повернутися до рідної Вільшанки на Кіровоградщині.
«Я народилась тут. І знала: якщо все руйнується, треба їхати туди, де колись було найтепліше. Тут ще жив батько. Це була не просто хата – це була опора», – згадує пані Галина.
Звісно, Галина не збиралася сидіти склавши руки. У жовтні минулого року вона звернулася по допомогу до Вільшанського відділу Голованівської філії Кіровоградського обласного центру зайнятості. Вона не шукала ідеальну роботу – шукала точку опори, можливість бути корисною, мати стабільність і відчуття, що життя триває.
Фахівці служби зайнятості не просто допомогли з працевлаштуванням. Вони вислухали, підтримали, дали відчуття, що Галина не одна в цій скрутній ситуації. І вже невдовзі вона отримала направлення на роботу контролером водопровідного господарства в КП «Комунальник».
«Це звичайна робота, але кожного дня я серед людей. Обходжу домівки, веду облік, слухаю, як живе громада. І знаєте – знову відчуваю, що потрібна. Не знаю, що буде завтра, але я вдячна за сьогодні. За те, що є дах над головою, робота і спогади, які ніхто не зможе забрати» – ділиться Галина.
Сьогодні Галина Горькова – це не просто працівниця комунального підприємства. Вона – приклад того, як навіть після втрат і кардинальних змін можна знайти нову точку відліку. Її історія – це розповідь про силу повернення, про незгасне людське тепло та про глибоке усвідомлення того, що справжній дім – це не лише стіни, а й люди, спогади та незламна віра в завтрашній день.
